Василь Абрамів
Василь Абрамів

На політв’язня Василя Абраміва “вішають” підпал виборчого штабу Януковича

Вам часто, мабуть, зустрічався у ЗМІ такий штамп з посиланням на прес-службу міліції: “Проводиться перевірка на причетність затриманого до інших злочинів”. Не замислювались, що це означає в дійсності? Затриманого, який зізнався у скоєнні певного злочину чи порушення, тепер катують, поки не візьме на себе інші подібні злочини, які лишилися нерозкриті.

Василь Абрамів – один із хлопців, що взяли участь у відпилюванні голови пам’ятнику Сталіну у Запоріжжі. Зараз він, які і всі інші хлопці, що проходять по цій справі, відпущений на поруки народних депутатів.

Щойно мені стало відомо, що на Василя намагаються повісити ще одне звинувачення – у підпалі виборчого штабу тодішнього кандидата у президенти Януковича, що стався 2009 році у м.Галич на Франківщині.

Розповідає Василь Абрамів:

У 2009 році якісь невідомі підпалили штаб Януковича у Галичі. Мене 21 грудня 2009 року забирають в міліцію, я даю свідчення, що розносив газету “Бандерівець” у м.Галич, і в цей офіс заніс також.

Це була і є головна міліцейська мотивація – що я заніс ту газету. Мене допитали, застосовуючи брутальні погрози, і відпустили. Я звернувся до прокуратури, і начальник місцевої міліції отримав за це дисциплінарне стягнення.

Потім це все затихло до того часу, поки не відпиляли голову Сталіну і не підпалили офіс ПР у Києві на Новий рік.

Далі ідуть арешти, арештовують Стемпіцького, Яроша, Тарасенка, Микиту Сушельницького, Романа Хмару, Пилипа Тарана. Усіх їх затримано в Івано-Франківській області, і лише тому їм автоматично інкримінують підпал.

Але у всіх алібі – вони не могли там перебувати.

Далі затримують мене у Запоріжжі. В СБУ мене допитували тільки по підриву Сталіна, а в міліції – і били, і знущалися, щоб я підписав, що причетний до підпалу у Галичі. Я не підписав. Знущалися десь години дві з половиною. Я сказав, що тільки заніс газету, а це не є злочин.

21 січня цього року на мене відкрили кримінальну справу за ст.296 “Хуліганство”. Далі тортурами вибивають свідчення у Пилипа Тарана, що начебто я йому розказував у 2009 році, як я підпалював цей офіс.

Далі мене допитують паралельно зі “Сталіним” по цій справі. Після того, як по Сталіну нам поміняли статтю на 194 ч.2 “Пошкодження майна в особливо великих розмірах”, тобто поміняли статтю з “хуліганства” на більш тяжку, штучно завищивши вартість пам’ятника, те саме зробили і з підпаленим будинком. Спочатку збитки були оцінені у 2 тис. грн, потім – у 10 тис. грн., потім оцінили вартість цілого будинку.

Цитую обвинувальний висновок: “Таким чином, злочинний умисел Абраміва, спрямований на пошкодження будівлі за адресою: м.Галич, вул.Коновальця, 30, зумів заподіяти Бродовичу В.М майнової шкоди на суму 989 637 грн. 75 копійок, що в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину в особливо великих розмірах, не був доведений до кінця з причин, які не залежали від волі Абраміва”.

23 червня відбувся перший суд по цій справі, наступний суд – 29 липня. Я проходжу по цій справі окремо від хлопців.

Пилип Таран від своїх свідчень, даних під тортурами, 23 числа на суді відмовився. Залишилися тільки свідчення міліціонерів, нібито вони зупиняли мене на блок-пості на машині. У справі навіть підшиті вказівки 1-го заступника мінстра внутрішніх справ “розпрацювати” мене в СІЗО.

Цікаво, що у всіх затриманих хлопців брали відбитки пальців і робили експертизу з приводу підпалу, бо на пляшці знайшли відбитки пальців. Тільки у мене одного не брали. Я цього не знав, бо взагалі-то відбитки пальців у мене брали, але експертизи саме щодо підпалу не проводили.