Сьогодні, 26 січня, у Броварському суді відбувся черговий розгляд справи Віталія Запорожця, який у селі Семиполки застрелив майора міліції Симоненка. Сьогодні допитували свідків. Загалом засідання тривало близько 9 годин.
До перерви було опитано двох свідків. Обоє зізналися, що їх били і вони не читали підписані ними протоколи допитів. Один обмовився, що тиск на нього триває і зараз.
Біля суду, незважаючи на мороз стояв свободівський пікет з плакатом “Віталій Запорожець – наш герой”. Долучилися також кілька хлопців з інших патріотичних організацій, вони тримали фото Віталія з підписом «Заручник системи» і фотографію ката у погонах, який тортурував Віталія.
Після перерви допитали кількох свідків. Серед них – рідний брат Віталія, який, нічого не приховуючи, розповів, як його катували, намагаючись вибити з нього зізнання “де сховав брата”.
Також були допитані мешканець с.Семиполки Віталій Малиш, який оформлював оренду на приміщення (другий поверх) у кафе “Лелека” і мав намір організувати там власний бізнес – кафе і дискотеку, і помічник Броварського міжрайонного прокурора Тетяна Остапець.
З їхніх слів з’ясувалося: того вечора, коли сталося убивство, Малиш займався ремонтом ще порожнього приміщення і встановлював там апаратуру для дискотеки. До нього прийшла Остапець. Десь за півгодини туди ж прийшли майор Симоненко (у цивільному) і міліціонер у формі на ім’я Андрій, якого Симоненко представив, як нового дільничного. Віталій Малиш розповідав їм усім про бізнес і пригощав коктейлями на базі джину.
Згодом туди ж підійшов і Віталій Запорожець, згодом – ще люди, і почалася дискотека.
Віталій Малиш на суді каже про Запорожця тільки хороше, але й про Симоненка не каже поганого.
Головне, чого я ще не сказала: покази свідків, дані в суді, докорінно протирічать тим, що дані ними ж на досудовому слідстві. У суді вони дуже позитивно характеризують Запорожця, а у протоколах попередніх допитів називають його агресивною, неадекватною людиною, якої боялося все село, кажуть, що він весь вечір чіплявся до Симоненка, тощо.
У таких випадках за клопотанням захисників або безпосередньо за рішенням суду належить зачитати попередні покази у присутності свідка і разом з ним узгодити протиріччя. Що й було зроблено практично по кожному свідку.
Пояснюючи ці протиріччя, помічниця прокурора викручувалася, як могла, а решта казали прямо: половина у наших показах – брехня, міліціонери написали це самі, а ми підписали не читаючи, інакше не вийшли б з міліції.
