У Харкові знищують патріотичні організації
У Харкові знищують патріотичні організації

У Харкові знищують патріотичні організації

У Харкові за адресою вул. Римарська, 18 розташований офіс обласного об’єднання “Просвіта” ім. Т.Г. Шевченка. Після ліквідації у Харкові Українського культурного центру та виселення з приміщення місцевого осередку Спілки Української Молоді, офіс “Просвіти” залишився єдиним осідком українства в місті. Саме тут проводили свої заходи всі українські громадські організації та культурницькі товариства.

Окрім “Просвіти” тут збиралася молодь з організації “Патріот України”, козаки зі Слобідського крайового козацького коша, український традиціоналістичний жіночий гурток “Берегиня”. За цієї адресою знаходилась унікальна за своїми фондами бібліотека “Просвіти” та редакція єдиної в державі україномовної дитячої газети “Журавлик”. У одній з кімнат навіть був облаштований єдиний в Харкові безкоштовний громадський спортивний зал. Щоп’ятниці та щосуботи у офісі “Просвіти” читалися лекції з історії України, функціонували безкоштовні курси української мови. Щонеділі працював пластовий гурток вишкільної підготовки.

Ніякого державного фінансування на діяльність харківської “Просвіти” та інших українських організацій ніколи не виділялося. Все здійснювалося коштом членських внесків та добровільних пожертв. Так, протягом весни-літа 2011 року силами самих активістів у офісі було проведено ремонт, який востаннє проводився у приміщенні ще в радянські часи.

Збройний напад

23 серпня 2011 року в офіс Харківського обласного об’єднання Всеукраїнського Товариства “Просвіта” ім. Т.Г. Шевчанка було вчинено збройний напад. Нападник — відомий в мережі Інтернет українофоб і радянський шовініст Сергій Колесник. Напад було вчинено з мотивів ненависті до України та українців.

По приходу до офісу “Просвіти” Колесник вихопив травматичну зброю і силоміць, з криками про те, що він готовий перестріляти всіх “хахлов” заштовхав активіста “Просвіти” Ігоря Михайленка у двір (це не було йому особливо складно, адже 49-річний Колесник важив близько 120 кг, в той час як 23-річний Михайленко — лише 65). Там нападник намагався залякати Ігоря, вистріливши йому під ноги.

В цей час ще один патріот — Віталій Княжеський, що був у той час на подвір’ї і займався ремонтними роботами, побачив дану ситуацію і намагався зупинити Колесника словами. Але той його не слухав, а просто підняв пістолет і кілька разів вистрелив у Віталія.

Ігор спробував зупинити нападника, поваливши його на землю, але натомість отримав вистріл упритул в шию. В цей час вже поранений Віталій підбіг і вдарив Колесника молотком, що лежав серед ремонтних інструментів. Але навіть це нападника не зупинило: його довелося зв’язати. Лише зв’язаному Колеснику змогли надати першу медичну допомогу його ж жертви і просвітяни, що вибігли у двір на звук пострілів.

Міліцію і швидку допомогу викликав Головний Провідник ХОГО “Патріот України” і член Ради ХОО ВУТ “Просвіта” Андрій Білецький. По приїзду міліціонери, окрім пістолета і рації, вилучили у Колесника кілька пачок грошей у американській, європейській та українській валютах на загальну суму у кілька тисяч доларів США.

У лікарні Ігор Михайленко і Віталій Княжеський провели більше тижня, а на денному стаціонарі лікувалися майже місяць. Їм були проведені операції по вилученню з тіла куль. Всі ушкодження були небезпечними для життя у момент нанесення: у Ігоря — поранення шиї впритул, що супроводжувалося значним опіком; у Віталія — три поранення в область серця і прострелена долоня правої руки. Якби пістолет був заряджений бойовими кулями, вони обидва загинули б на місці.

Звинуватили не нападника, а жертв

Між тим по закінченню їх лікування (обидва ще протягом місяця щоденно відвідували денний стаціонар, де їм робилися перев’язки) саме вони, а не Колесник стали звинуваченими. Порушена на місці в день нападу кримінальна справа за п.4 ст. 296 (хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї) була перекваліфікована у замах на вбивство, причому жертвою тепер став нападник.

У постанові слідчого значилося, що умисел на вбивство виник у Ігоря Михайленка раптово, але між тим він діяв з Віталієм Княжеським за попередньою змовою. Незважаючи на таке неможливе по суті формулювання (раптовий умисел виключає попередню змову і навпаки), Ігор та Віталій були взяті під варту і запроторені до Харківського СІЗО.

Після цього, незважаючи на всі протести адвокатів і громадськості, цілих два місяці вони перебували за гратами і ніяких слідчих дій не велося.

Обшук у офісі “Просвіти”

Лише під самий кінець присудженого терміну арешту слідчим ГСУ МВС Легецьким було вчинено обшук в офісі “Просвіти” (майже через три місяці після нападу!), під час якого були вилучені всі комп’ютери товариства і гроші, в тому числі і нещодавно внески просвітян, зібрані на підтримку Михайленка і Княжеського.

Необхідність проведення експертиз щодо вилучених речей стала формальним приводом для продовження терміну перебування оборонців Римарської за гратами.

Замах на Андрія Білецького і подальший арешт

19 листопада 2011 року у під’їзді власного будинку на Головного Провідника ХОГО “Патріот України” і члена Ради ХОО ВУТ “Просвіта” Андрія Білецького було вчинено замах. Одна куля влучила в щелепу, друга – прострелила руку.

Ввечері того ж дня у 4-й лікарні невідкладної хірургії Харкова йому були проведені 2 операції, вилучені 2 свинцеві кулі. А після виходу з лікарні, 27 грудня 2011 року, під варту був взятий і Андрій Білецький. Йому взагалі намагаються інкримінувати розбій. При чому доказовою базою слугують лише покази самого Колесника, нападника на офіс.

За логікою слідства Михайленко і Княжеський не змогли довести свій “раптовий”, але “попередньо обумовлений” умисел виключно через втручання Білецького, який між викликом міліції і швидкої нібито вирішив пограбувати нападника.

Напад на офіс Просвіти

29 грудня 2011 року на офіс “Просвіти” було вчинено збройний напад групою з 20 осіб. Нападники вибили вікна і увірвалися через них до приміщення. Всередині вони намагалися вчинити пожежу (були спалені українські прапори, наклади газети “Журавлик”, практично вся бібліотека “Просвіти”), був зламаний сейф, з якого дістали і також спалили більшу частину документації “Просвіти”.

Один з просвітян, який на момент нападу знаходився у приміщенні, був жорстоко побитий і потрапив до лікарні. 11 нападників були затримані міліцією, їх особи були встановлені, двоє з них виявилися тими, хто за місяць до того вчинив замах на Андрія Білецького. Однак всі вони тієї ж ночі були відпущені на свободу.

Подальші переслідування

У новому, 2012 році міліція продовжила тиск саме на представників українських організацій. На допит була силоміць доставлена секретар ХОО ВУТ “Просвіта” Оксана Животкова, яка взагалі не мала жодного відношення до цієї справи і не отримувала до цього жодної повістки. Аспірантка-педагог була брутально схоплена на місці роботи і прямо звідти у кайданах привезена на допит. При чому їй нічого не інкримінувалося, формально вона була викликана як свідок. Слідчий Легецький вимагав на допиті від неї лише одного — віддати йому оригінали всіх документів на приміщення “Просвіти”.

Упродовж грудня 2011-січня 2012 Легецький розпочав справжній терор проти українських націоналістів Харкова. Він допитував не свідків у справі, а прихильників організацій “Просвіта” та “Патріот України”, їх близьких, родичів та навіть роботодавців. При чому абсолютна більшість допитуваних в день нападу не були на місці події, а деякі взагалі знаходились в інших містах України. На допити був викликаний навіть колишній голова “Просвіти” та головний редактор газети “Журавлик” майже 90-річний професор Анатолій Кіндратенко.

Всі ці допити зводилися лише до банальних погроз. Так, через залякування роботодавців з роботи було звільнено двох активістів “Просвіти”.

Загалом невтішна картина

Ситуація з українським національним рухом у Харкові на сьогодні виглядає наступним чином: 3 активістів абсолютно незаконно ув’язнені, 2 не менш незаконно звільнені з роботи, ще безліч прихильників та їхніх близьких продовжують залякувати.

Приміщення ХОО ВУТ “Просвіта” не функціонує, адже серед зими воно було відключене від усіх комунікацій через несплату по рахунках (нагадаємо, що у товариства слідчим були вилучені всі грошові внески).

Між тим Сергій Колесник – українофоб і просто соціально небезпечна людина, яка через власні примхи вчинила перестрілку в самому центрі міста, знаходиться на волі. Більше того — йому повернули зброю, якою він вчиняв напад.

У мережі Інтернет він написав цілу низку україноненависницьких статей, у яких використовує матеріали з комп’ютерів, вилучених у “Просвіті” (які по логіці слідства мають бути речовими доказами, не доступними для загалу).

Він відкрито фінансує дрібнокримінальні елементи, які незадовго до затримання Андрія Білецького вчиняли на нього збройний напад, а після його затримання — збройний напад на офіс “Просвіти”, а до цих подій, між ними та після них — залякування близьких та родичів українських націоналістів Харкова.

Все це висвітлюється в мережі Інтернет як самим Колесником, так і його послідовниками. Отже, проти українського національного руху в Харкові здійснюється відвертий терор.

Представники спецслужб держави ж замість того, щоб затримувати злочинців, намагаються “криміналізувати” в очах громадськості образ українського патріота.

Що це: свідомий підрив основ національної безпеки органами, які мають ці самі основи захищати, чи банальне політичне замовлення? В будь-якому разі — це злочин. Але якщо держава стає злочинцем, хто має стати суддею?

Джерело: блог Олени Білозерської