Сьогодні День визволення політв‘язнів режиму Януковича

Саме цей день можна можна без іронії назвати і Днем Гідності, і Днем Свободи, і Днем Перемоги Революції. А ми називаємо його Днем звільнення політв’язнів.

Наприкінці Революції, після того, як лідери сцени продемонстрували нам шоу скорботних пик з театральним колінопреклонінням перед загиблими, вони галопом поскакали вирішувати свої шкурні питання. Побігли наввипередки, і почався просто непристойний, хижий дерибан.

22 лютого Олег Ляшко зареєстрував Проект Постанови про звільнення політв’язнів за нашим списком. Тобто, усіх політв’язнів, заради яких ми, власне, і вийшли на той Майдан. Бо більшість наших активістів абсолютно байдуже ставилися різного пошиву асоціацій.

Отже, попри те, що Ляшко зареєстрував Проект Постанови, 23 лютого це питання навіть не прозвучало у сесійній залі. Ми почали хвилюватися.

Та далеко не всі тру-революціонери виявили бажання одразу після перемоги революції шось качати заради справедливості. Деякі, наприклад, той же ж Правий Сектор, відморозилися буянити з нами з приводу звільнення політв’язнів. Їхні лідери казали особисто мені, шо не хочуть сваритися з новою владою, що нові тільки того й ждуть тепер, коли перемога прийшла. Вони роздратовано відмахувалися, мовляв, усіх політв’язнів і так випустять. Коли? «Скоро».

Тоді ж «лідери сцени» втратили пильність. Самооборони під сценою було менше, ніж зазвичай, і активістам вдалося взяти її штурмом. Зі сцени дружина політв’язня Володимира Шпари Наталка Шпара, лідер СНА Ігор Криворучко і ще хтось закликали майдан прийти 24-го під Раду і змусити нардепів звільнити політв’язнів.

Далі було 24 лютого. В Раді цілісінький день ділили портфелі і звільняти політв’язнів з тюрем не поспішали. Тому ми пішли на штурм.

Й хвилини не минулою коли з Ради бігом повискакували ці парламентські авторитети майдану. Почали шось втирати, шоп не штурмували, бо це буде не на користь для політв’язнів. Намагалися посварити бунтарів між собою. Намагалися щось набрехать чергове, щоб відтягнути час. Але отримали ультиматум (чи ульти матом), шо в них є півгодини.

Революціонери в балаклавах скандували «Зараз, зараз!»

За десять хвилин проголосували, шоб усі політв‘язні за списком КВП вийшли на волю.

Це і стало єдиним здобутком революції. Інших здобутків не згадаю. І, думаю, їх і не було. Тільки втрати. Та у нас вийшло на 100% виконати свою програму, з якою вийшли на ту революцію.

Так двері тюрем відкрилися для Народного Героя Віталія Запорожця, відкрилася «довічна» камера Дмитра Павліченка, вийшли на волю «оборонці римарської», «ніжинські робінгуди», «васильківські терористи», «сумські художники», «мелітопольські палії» та інші за нашим списком.

Політв’язні отримали цілковиту волю і закриття справ проти них.

Майже всі згодом стали добровольцями, дехто полководцями, дехто нардепами, дехто депутатами місцевих рад, дехто правозахисниками.

Тетяна Близнюк
Голова Комітету визволення політв‘язнів

© 2011 - Комітет визволення політв‘язнів - All rights reserved